Охтирська ЗОШ І-ІІІ ступенів №11

Четверг, 21.03.2019, 01:17

Меню сайту

Форма входу

Пошук

Календар
«  Март 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Архів записів

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всего ответов: 34

Посилання


Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

>


Історична довідка

1895 рік – побудовано початкову школу для хлопчиків при Михайлівській церкві;

1903 рік – до школи вперше було прийнято дівчаток;

1930 рік – школа стала семирічною, носила ім’я Й.В.Сталіна;

1939 рік – в школі було відкрито 8 клас;

1951 рік – середня школа №11;

1958 рік – загальноосвітня політехнічна школа №11;

1972-1998 роки – середня школа №11;

1998-2002 роки – загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №11;

2002-2005 роки – середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №11;

2005 рік – Охтирська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №11 Охтирської міської ради Сумської області;

 
2005 рік  - відкриття шкільного Музею Слави.

На площі між вулицями Церківка (нині – Миргородська) і Ковалівка (нині – Червонофлотська) 10 травня 1887 року почалося будівництво церкви Архангела Михаїла. У 1895 році у церковному дворі, в самому кутку на підвищенні було побудовано школу. Вона була невелика, цегляна. Мала 4 вікна на вулицю, 3 – у двір, дві класні кімнати і коридор, де знаходився гардероб для одягу. Термін навчання дітей у школі на той час становив три роки. Діти першого і другого класів навчалися в одній кімнаті, третього – в іншій. Учнів у школі було близько 40, учитель – один, він же був і церковним псаломщиком. Учні вивчали Закон Божий, Старий Завіт, російську і слов’янську мови, арифметику, чистописання. Писали на грифельних дошках. До школи приймали лише хлопчиків, а в 1903 році вперше було прийнято дівчаток. 

          У 1903 році біля школи було споруджено ще одну будівлю, більшу за розмірами, в приміщенні якої діти навчаються і зараз. Зліва по коридору були 1 і 2 класи, відокремлені один від одного великими розсувними дверима, щоб можна було утворювати зал. Третій клас був праворуч парадного входу. У ці двері мав право заходити  лише інспектор Охтирського повіту, іншим особам заходити заборонялося.

          У приміщенні старої школи були розміщені бібліотека та квартири для учителів.

Згодом дві внутрішні стіни старої школи зруйнували, а дві зовнішні стіни залишилися як продовження огорожі, вікна заклали цеглою. Зараз в огорожі школи видно пройоми вікон найпершої школи на Гусинці.

          У 1930 році у школі відкрили 5-7 класи, адже до цього часу вона була початковою, в 1939 році - було відкрито ще й 8-й клас.

В 30-х роках школа носила ім’я Й.В.Сталіна. Директорами школи були Колісніченко Василь Сергійович (1930-1939 рр.) та Андрієвський Іван Миколайович (1939-1941 рр.) – учитель історії, який загинув в бою під Охтиркою.

        Разом із дітьми Охтирки школу відвідували  й діти „ворогів народу”, які жили в притулку, що знаходився по вулиці Нєкрасова. 

В роки Великої Вітчизняної війни учителі та вихованці школи відгукнулися на клич Батьківщини: „Країна в небезпеці!” Вони воювали на різних фронтах, їхні груди прикрасили урядові нагороди. Козоброд Євдокія Прокопівна, учитель школи, нагороджена орденом Червоної Зірки та медалями Великої Вітчизняної війни: „За мужність”, „За відвагу”, „За взяття Берліна”, „За визволення Праги”, „За перемогу над Німеччиною”, „За доблесну працю”, „Учасник бойових дій”, медаллю Жукова „Захисник Вітчизни”. Викладач фізики Карпенко Григорій Іванович нагороджений двома орденами Червоної Зірки та двома медалями. Викладач російської літератури Мандрика Олександр Андрійович нагороджений орденами Вітчизняної війни та Червоного Прапора, медалями „За бойові заслуги”, „За перемогу над Німеччиною та Японією”. Викладач Ткаченко Стапан Климович (підполковник) нагороджений двома орденами Червоної Зірки та п’ятьма медалями. Завгосп школи Мандрика Яків Степанович (старший лейтенант) нагороджений орденом Великої Вітчизняної війни та медалями „За оборону Севастополя”, „За перемогу над Німеччиною”. Слюсар школи Кисіль Федір Олексійович (старший лейтенант) нагороджений орденом Червоної Зірки та медалями „За перемогу над Німеччиною”, „20 років Перемоги над Німеччиною”.

          Молоді хлопці та дівчата, вихованці школи, загинули, захищаючи Батьківщину. Партизани Самойленко Олександр та Кабанець Ганна, бійці Більченко Василь, Гетьман Іван, Дробітько Іван, Сопітько Іван. Бойко Григорій, Олефіренко Максим, Мірошниченко Сергій, Коваленко Олександр та багато інших.

В роки фашистської окупації в одному з приміщень школи розміщувалася німецька конюшня, а в іншому навчалися діти. Учні писали на книжках та журналах між друкованими рядками, чорнило виготовляли з бузини. Взимку німці палили шкільні парти, віконні рами, двері. А в 1942 році у приміщення школи влучила бомба.

          Після визволення Охтирки у школі відновилися навчальні заняття. Директором стала Карханіна Софія Миколаївна (1943-... рр.). Багато труднощів лягло на її плечі: недостатня кількість підручників, вибиті шибки, відсутність парт, освітлення, дров для опалення шкільних приміщень. Учителі разом з батьками учнів розпочали ремонт. Вікна забивали чим могли, залишаючи де-не-де місце для шибок, адже скло важко було дістати. Столи і довгі лави виготовляли на місцевій меблевій фабриці. У класах було по 42 учні, в основному діти старші за віком. У школі було холодно, тому вони сиділи одягнені. Освітлення було лампове.

          Згодом педагогічний колектив очолив Острась Сергій Васильович (...-1950 рр.). Він продовжував ремонтувати школу. Щоб обігріти її, батьки возили дрова з лісу села Литовки. Сам директор жив у шкільній хаті, що знаходилася на місці сучасного квітника.

          До 1951 року школа була семирічною. 1 вересня 1951 року було відкрито 8 клас, до якого ходило 43 учні.

          Із 28.02.1951 року по 10.08.1951 року директором школи працював П’ятак Дмитро Іванович, який викладав історію і конституцію.

З 10.08.1951 року директором стає Плащов Павло Якович. На той час школа розміщувалася в чотирьох приміщеннях, в яких налічувалося 10 класних кімнат, кабінетів не було. Навчання велося в дві зміни. В школі працювало 28 учителів, з них: з вищою освітою – 7, незакінченою вищою – 10, середньою педагогічною – 11. Навчалося 418 учнів, з них – 30 випускників.

Школярі паралельно із загальною освітою отримували і професійну: хлопці – професії мулярів, теслярів; дівчата – штукатурів. Посвідчення видавала державна приймальна комісія з "Охтирбуду".

          В школі діяло багато гуртків. Особливо учнів приваблювали радіотехнічний і стрілковий. Так як тиру не було, то діти навчалися стріляти прямо на подвір’ї, поставивши до стіни кулевловлювач, або ходили стріляти у пісчаний кар’єр. При школі існувала конюшня. Кінь доставляв у навчальний заклад продукти, виконував господарські роботи. За спогадами вчителів, найвідповідальнішим конюхом був Іван Сергійович Кириченко. 

          Із 1958 по 1974 роки директором школи працйював Кацалап Федір Іванович.

 У 1958-1959 навчальному році школа стала загальноосвітньою політехнічною з виробничим навчанням.  

          У 1960 році перед керівництвом та колективом постало важливе завдання – будівництво нової двоповерхової школи. Були створені будівельні бригади мулярів і штукатурів. Бригада мулярів зробила кладку двоповерхового приміщення, шкільну їдальню. Теслярі звели стелю, зробили перекриття першого поверху, дах та майстерню розміром 27х12 м.кв. Добре працювала створена пізніше бригада штукатурів, до якої входили: Батюк Лідія, Діброва Лідія, Чермак Марія, Хорошун Євгенія, Кисіль Олександр та інші.

          В будівництві школи брали активну участь усі школярі. Вони працювали на уроках трудового навчання, після занять. Учні заробляли гроші на будівництво школи, працюючи в колгоспах міста Охтирки та району.

За гарну роботу учнівську виробничу бригаду двічі було нагороджено грамотами Міністерства освіти УРСР, а кращих членів бригади - цінними подарунками обласного відділу народної освіти. 

          У 1964-1965 навчальному році школа почала працювати в основному двоповерховому корпусі. Ліве крило школи було добудовано у 1967 році з нагоди 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції. Довгий час вхід в школу був із вулиці Фрунзе (нині там кабінет української літератури). У вестибюлі лежав килим, стояли бюст Леніна, горн, барабан. Тут приймали дітей в жовтетяна та піонери.

          Із уведенням в експлуатацію основного двоповерхового корпусу, у школі було створено дві групи продовженого дня, які охоплювали 60 учнів. Згодом кількість груп збільшили до 10, охопивши до 380 учнів 1-5 класів.

          Школа працювала в одну зміну. Були створені кабінети біології, фізики, хімії, історії, географії, іноземної мови, математики, кабінет технічних засобів. Уроки праці проводилися у новій майстерні з слюсарної та столярної справи. В школі діяв добре обладнаний спортивний зал, Ленінський зал, піонерська кімната, радіовузол, спортивний та географічний майданчики. Виробниче навчання хлопці проходили на меблевій фабриці, а дівчата працювали в теплиці.

          У старому приміщенні школи у 1965 році з двох класних кімнат силами учнів зроблено спортивний зал. Щоб збільшити висоту залу, довелося опустити підлогу більш ніж на метр, укріпити стелю, зробити водяне опалення, роздягальні. Це дало змогу проводити заняття спортивних секцій та уроки фізкультури круглий рік. Довгий час спортзал використовувався і як зал для проведення вечорів і зустрічей, доки в новому двоповерховому приміщенні школи не обладанали актовий зал у підвалі (1968 р.)

          Для успішного проведення практичних уроків із біології у школі створили навчально-дослідні ділянки загальною площею 3 гектари, на яких учні щороку отримували високі врожаї сільськогосподарських культур, за що у 1967 році школа отримала диплом учасника виставки досягнень народного господарства. Її учасниками стали вчитель біології Скляр Олександра Микитівна та учениці Гончаренко Поліна і Гуня Лідія, яких постановою голови комітету виставки було нагороджено золотою медаллю ВДНГ та грошовими преміями.

          До 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції в школі було посаджено сад площею 0,5 гектари. Учні старанно працювали на полях підшефного колгоспу Ордена Червоного Прапора імені Петровського. Колгосп у свою чергу постійно надавав допомогу школі. Так, у 1967-1969 роках колгосп подарував школі інтрументи для духового оркестру, кіноапарат, піаніно, кінокамеру „Красногорськ”, телевізор „Електрон”, допомагав будівельними матеріалами, перераховував гроші для купівлі меблів.

          У 1968-1969 навчальному році в школі працювало 46 учителів і вихователів. З них: з вищою освітою – 32, з незакінченою вищою – 2, з середньою педагогічною – 12. Класоводи Колодяжна Людмила Никонівна мала стаж педагогічної роботи 32 роки, Митько Ніна Костянтинівна – 25 років, викладач географії Швидка Олександра Іванівна – 27 років. Більше 20 років працювали: класоводи Козоброд Євдокія Прокопівна, Денисенко Марія Іванівна та Фоміненко Марія Олександрівна; викладачі російської літератури Мандрика Олександр Андрійович, фізики Карпенко Григорій Іванович, біології Скляр Олександра Микитівна, української літератури Ткаченко Галина Максимівна, математики Гетьман Катерина Петрівна.

          Наприкінці 60-х – початку 70-х років у школі діяв духовий оркестр під керівництвом Калюжного М.М. Він по праву вважався кращим у місті. Діяли клуби „Радуга”, „Олімпія”, „Малятко”, КСД; штаб порядку та преси; різноманітні гуртки. Школу двічі заносили на районну дошку пошани за найкраще організовану в районі роботу в групах продовженого дня. Раз на тиждень виходила загальнонаціональна газета, двічі – санітарна.

          З 1974 ро 1981 роки директором школи знову працював П’ятак Дмитро Іванович, а з 1981 по 1984 роки - Головирін Сергій Олександрович.

          В школі активно діяли жовтенятська, піонерська і комсомольські організації. Завдяки їм дозвілля дітей було цікавим, змістовним, але занадто політизованим. Існувала піонерська кімната. Проводились заняття піонерських і комсомольських активістів, гуртка барабанщиків.

Восени кожного року відбувалися Фестивалі врожаїв. Діти виготовляли костюми тих сільскогосподарських культур, які вирощували на своїх ділянках і в цікавій та оригінальній формі представляли свою роботу. Крім земельних ділянок, діти працювали ще й в теплиці. Цю роботу організовувала учитель біології Секіріна М.І., а продовжила цю традицію Мироненко Тамара Іванівна. Вони вирощували квіти та розсаду. Квіти з теплиці дарували гостям школи, учителям.

          Через рік проводилися загальношкільні ігри: піонерська гра „Зірниця” і комсомольська гра „Орлятко”. В рамках цих ігор відбувалися різноманітні змагання з орієнтування на місцевості; краєзнавчі та спортивні змагання.

          В школі часто проводилися вечори відпочинку. 1 Травня – Міжнародний день солідарності трудящих - учні в українських костюмах та національних костюмах інших братніх республік брали участь у демонстраціях. Колони дітей були прикрашені квітами, виготовленими власноруч. Учасники несли герби республік, портрети керівників держави, виконували гімнастичні вправи з м’ячами, кругами, стрічками.

          Щороку 19 травня відзначався День Піонерів. Свято розпочиналося о 16:00 годині. Проводилася лінійка, святковий концерт, спортивні змагання. Навколо величезного вогнища учні водили хороводи.

Із 1984 до 2002 року директором школи працював Стороженко Микола Васильович.

Велика увага приділялася фізичному вихованню учнів. Кожного ранку проводилася загальношкільна зарядка, діяло багато спортивних секцій. Хлопцям особливо подобалися заняття в секції „Самбо” (керівник Колодяжний Іван Тихонович). Команда дівчат з волейболу та команда лижників на міських змаганнях неодноразово займали призові місця. Керував ними учитель фізичної культури Кочмарик М.А.

          Протягом року школярі активно збирали металобрухт та макулатуру.

          Під час канікул учні мали змогу багато подорожувати по Радянському Союзу. Кошти на путівки виділяли колгосп ім.Петровського та завод медичних меблів.

У 1989 році в школі було добудовано їдальню, котельню, перекрито дах. А в 1990 році знесено старі приміщення школи.

          У 1999 році школа пройшла атестацію на задовільний освітній рівень.

У 1999-2000 навчальному році кількість учнів у школі становила 611 чоловік, кількість класів – 22. В школі працювало 34 учителів.

У період із 2000 по 2002 рік кількість учнів почала зменшуватись у наслідок демографічної ситуації в країні. Якщо у 2000-2001 навчальному році навчалося 598 учнів, то в 2001-2002 н.р. – 550, у 2002-2003 н.р. – 529 учнів (21 клас), а у 2007-2008 н.р.– 427 учнів (17 класів), у 2010-2011 н.р. - 381 учень (15 класів). Перед школою постало завдання: оновлення змісту навчально-виховного процесу та створення позитивного іміджу закладу.

Із 2002 року директором СЗОШ І-ІІІ ступенів №11 міста Охтирки працює Ситнік Тетяна Михайлівна. 

М.Пирогов підкреслював, що „кожна школа пишається не числом, а славою своїх учнів”. Серед наших випускників є Герої Великої Вітчизняної війни: М.П.Батюк, С.І.Дикалов, О.Самойленко; відомі вчителі, лікарі, військові, депутати, науковці, керівники установ та організацій. 




Copyright MyCorp © 2019
Конструктор сайтов - uCoz